One of the historical treasures in the Ukrainian History and Education Center Archives are six notebooks with hand-written journals kept by Oleksii Balabas, an “ordinary man” whose life was turned upside down in 1919 when he was expelled from his homeland by Russian ultranationalists.
He was born in 1890 in the Kuban’ region north of the Caucasus Mountains as a descendent of the Zaprorizhian Cossacks who made up the first major mass migration from Ukraine about a hundred years earlier. He was in the Russian Imperial cavalry during World War I, and then in the Revolution period was active in the newly-declared Kuban’ People’s Republic.
After initially being exiled to Constantinople, in 1920 he and his family resettled in Prague, where they joined that city’s vibrant Ukrainian exile community. Balabas received a university degree, and worked as a printer. Fleeing ahead of the Red Army in World War II, he ended up in the Mittenwald and Füssen Displaced Persons camps in Bavaria, where he was active as an educator. He resettled in Chicago in 1950, but failing health and difficulty finding work made his life far from easy. He eventually accepted an offer by the Ukrainian Orthodox Church of the USA to live at the Metropolia Center in Somerset/South Bound Brook and ply his old trade at the printing shop there. He died in 1960 and is buried in St. Andrew Cemetery.
While most of the journal entries deal with his life in Mittenwald and Chicago, the last notebook contains entries made while he was living in the former mill building on the Metropolia Center property. Here are some excerpts from that notebook, transcribed as part of a project made possible by funds from the Somerset County Cultural & Heritage Commission, a partner of the New Jersey State Historical Commission.
Original text
Неділя, 8 лютого [1959 р.]
Рано був в церкві. Це внизу під моєю кімнатою. Було там мужчин, жінок, дітей до 60 душ. Церковка скромна, але зовсім гарна, чистенька. Службу Божу правив о. ігумен Святослав.
Всі прихожане, як водиться, розряжені в пух і прах. Гарний хор в якому більшість молодих хлопців і дівчат, співав без диреґента, бо їхнім диреґентом є о. Святослав.
**
Будова, де я мешкаю, стоїть у самісенької греблі (запруди) через потік. Перед греблею досить просторе (замерзле зараз) озеро, а під дверима весь час шумить водоспад.
Неділя, 12. Квітня [1959 р.]
В 4. год. по-полудні тут, в осередку У.П.АЦеркви відбувся якийсь імпровізований з’їзд церковних сестрицтв ближчих парафій Нью-Йорка, N. Джерсі й Пенсливелії. Було мабут більше 100 делегаток. Головний пром. − арх. Мстислав. Тема: організація центрального церковного сестрицтва православної церкви в Америці. Реферат коротенький про сестрицтво − А. В. Котовіч. Мені зокрема подобались короткі, але ділові промови делегаток. Не було ні одного голоса проти центр. сестрицтва… А потім žranice. Мене також садовили за стіл, але я відмовився тим, що я ”тутешній, хай гості сідають”.
Десь від 3. год. йшов сніг. До вечера покрило землю снігом.
14. Квітня [1959 р.]
Ламали ”УПСлово”. Несподівано все закінчили.
Чудовий, теплий весінній день. Трава майже за один день покрила землю.
Вечером переляк з пожежі. Горіла трава у цілій чверті консисторського участка, в пів.-зах. кутку. Вигляд пожежі страшний, здавалось, що посувається вже по наші будівлі. Залізна конструкція [Церкви-пам’ятника] вже майже була на пожарищі. Було це між 7. і 8. год. веч. Коли туди пішли, то виявилось, що пожежу зробили пожежники і контролювали її…
1. травня, пятниця [1959 р.]
Страсна пятниця. Хоть і не зовсім такий день, але частково соняшний… Які чудові метаморфози в садку! Коли світить сонце − в саду ізумрудно-жовтий килим: яскрава зелена трава і квіти кульбаби: як сонце сховається, а зокрема рано і вечером − килим лише ізумрудний: кульбаби закриваються.
Вечером був в церкві. Убогенький спів, убогенька участь на ”положенні плащаниці” прихожан і в той же час яка зворушливість, яка краса вечера, хресно ходу довколо церкви по східцях, потічком. І тиша вечера, мерехтіння свічок, і волікся я самий останній самотній, хворий і чув не той спів, що співали його тут, а спів тих далеких, давно мертвих людей − своєї станиці і бачив сотки, сотки простих обличч людей наших…
Неділя, 14. Червня [1959 р.]
Вистояв Службу Божу. По Сл. Божій “шкільна урочистість”. Яка розхлябана людина о. Святослав: все у нього не готове, все не в час, все бракує, скрізь він cпізнюється. Із-за нього все було спізнене, переплутане. Виручає скрізь пан Степаненко.
На нашій “шк. урочистості” був як почесний гість, проф. тут. коледжа (в New Brunswick) Білинський. Милий, скромний хлопчина. Це син мого кол. знайомого мого Петра Ів. Білинського, кол. члена Куб. Тор. Міссії у Варшаві.
Сьогодні тут по 5. год. по-пол. відбувались похорони проф. М. Вєтухова, Голови УВАН в Америці і проф. Колумбійського Університету. Передчасна втрата укр. науки і укр. суспільства. Йому булол ише 51 років!
Дуже довгі були богослуження! Весь ритуал пров. похорону був переведений в Нью-Йорку; тут був повторний митрополітом Іоанном Теодоровичем (1 ½ години). На цвинтарі промови — багато і довгі. Чув промови [Дмитра] Галичина, К. Панківського і ін. Уділяв слово промовцям Чикаленко, не дуже славний син славного батька.
Translations
Sunday, February 8 [1959]
I was in church in the morning. It’s downstairs under my room. There were nearly 60 men, women, and children there. The church is modest, but quite beautiful and clean. The service was led by Fr. Ihumen Sviatoslav.
All the parishioners were dressed up in fancy clothes, as appropriate. A nice choir, mostly of young men and women, sang without a conductor, because their director is Fr. Sviatoslav.
The building where I live stands almost right on top of a small dam across a stream. Behind the dam, there is a good sized (now frozen) lake, and right by the door there is the constant rush of the waterfall.
Sunday, April 12 [1959]
At 4 p.m. here, at the Ukrainian Orthodox Church headquarters, there was an impromptu meeting of the church sisterhoods of nearby parishes of New York, New Jersey, and Pennsylvania. There were more than 100 delegates. The main speaker was Archbishop Mstyslav. He spoke on the topic of the organization of a central Church sisterhood for the [Ukrainian] Orthodox Church in America. A short abstract about sisterhoods was given by A. V. Kotovych. I particularly liked the short but business-like speeches of the delegates. There was not a single vote against a central sisterhood… And then came the food. They asked me to sit at the table, but I refused because I was a local, and that the guests should take a seat.
From about 3:00 p.m. on, it snowed. By evening, the ground was covered.
April 14 [1959]
We did the layouts for the Ukrainian Orthodox Word. Surprisingly, we finished them all.
It was a wonderful, warm spring day. It seems like in just one day, the grass has covered the ground.
In the evening, there was a fire scare. The grass was burning in a whole quarter of the Consistory property, in the south-west corner. The fire looked terrible — it seemed that it was already moving towards our building. The iron structure [the steel frame of the Memorial Church, then under construction] was almost at the edge of the fire. That was between 7 and 8 p.m. When our folks went out there, it turned out that the fire brigade had [intentionally] started it and that it was under control…
May 1, Friday [1959]
Holy Friday. Although not quite such a [nice] day, it was at least partly sunny… What wonderful metamorphoses are happening in the garden! When the sun shines, there is an emerald-yellow carpet in the garden: bright green grass and dandelion flowers. When the sun goes away, particularly in the morning and evening, the carpet is only emerald: the dandelions close up.
In the evening I was in church. Meager singing and meager participation in the “laying of the shroud” by the parishioners, but at the same time how touching and beautiful of an evening. A procession around the church on the steps along the stream. And the silence of the evening, the flickering of the candles. I brought up the end, dragging myself along lonely and sick. I didn’t hear the singing that was being sung, but the singing of those distant, long-dead people in my village, and I could see the hundreds of simple faces of our people…
Sunday, June 14 [1959]
I attended Liturgy. Afterwards, there was a “school ceremony.” What a sloppy person Fr. Sviatoslav is: nothing is ever ready, nothing is ever on time, everything is missing, he is always late. Because of him, everything was delayed and confused. Mr. Stepanenko is always saving the day.
Prof. Bilinsky from the college here (in New Brunswick) [Rutgers University] was the guest of honor at our “school ceremony.” He is a nice, modest guy. He is the son of my old friend Petro Iv[anovych] Bilinsky, a former member of the Kuban’ Trade Mission in Warsaw.
Today, at 5 p.m., there were funeral services here for Prof. M. Vetukhiv, President of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in America and professor at Columbia University. A premature loss for Ukrainian scholarship and Ukrainian society. He was only 51 years old!
The service was very long! The entire funeral rite was performed in New York; it was repeated here by Metropolitan Ioann Teodorovych (1 1⁄2 hours). There were many long speeches at the cemetery. I listened to speeches by [Dmytro] Halychyn, K. Pankivsky, and others. Chykalenko, the not-so-famous son of a famous father, introduced the speakers.